Біжить
він по долині
в сіренькій кожушині.
(Заєць)
Влітку сіренький,
А взимку біленький,
Довгі вуха має,
Швидко стрибає.
(Заєць)
В полі, в лісі, навкруги,
Скрізь у мене вороги.
Часом лізу я у шкоду,
Їм капусту на городах.
(Заєць)
Довгі вуха, куций хвіст,
Невеликий сам на зріст.
На городі побував,
Нам капусту попсував.
Довгі ноги - скік та скік...
Ми погнались, він утік...
(Заєць)
Довговухий пострибайчик.
Відгадайте, хто це?
(Зайчик)
Зимою в білому, як сніг,
А влітку в сірому гуляє.
Вловить його ніхто не зміг,
Тому що ноги довгі має.
Великі вуха, косий зір,
Як називається цей звір?
(Заєць)
Не ходжу я, а стрибаю,
Бо я спритні ноги маю.
Через поле навмання
Перегнав би і коня.
Я страшенний боягуз,
Дуже я усіх боюсь.
(Заєць)
Пара довгих
вушок,
сіренький кожушок,
скорий побігайчик,
як він зветься?... (Зайчик)
Що за дивний звірок -
Скік та скок, скік та скок!
Він стоїть серед трави -
Вуха більше голови.
(Заєць)
Я — вухастий ваш дружок,
В мене сірий кожушок,
Куций хвостик, довгі вуса.
Я усіх-усіх боюся.
(Заєць)
Я маленький, я вухатий,
Сірий, білий, волохатий.
Я стрибаю, я тікаю,
Дуже куций хвостик маю.
(Заєць)
Я страшенний боягуз,
Всіх на світі я боюсь.
В полі, в лісі навкруги –
Скрізь у мене вороги.
(Заєць)
Куций хвостик, довгі вушка,
Шерсть м’якенька, як подушка.
Скаче вгору, наче м’ячик.
Хто це, діти?
Сірий… (зайчик).